¬день соромно, а вноч≥
страшно...
ƒеструктивний
потенц≥ал русинського руху на
«акарпатт≥
—еред етнопол≥тичних проблем, з
¤кими зустр≥лас¤ ”крањна у перш≥
роки незалежност≥, одн≥Їю з
найгостр≥ших залишаЇтьс¤ проблема
закарпатських русин≥в. –уйн≥вний
потенц≥ал русинського руху став
довгостроковим чинником
дестаб≥л≥зац≥њ ситуац≥њ на
«акарпатт≥. « огл¤ду на потенц≥йну
можлив≥сть русинського
етнотеритор≥ального сепаратизму
проблема закарпатських русин≥в
потребуЇ найретельн≥шого вивченн¤
та п≥двищеноњ уваги з боку
державних орган≥в.
орен≥ русинськоњ проблеми сл≥д
шукати у специф≥чних 1)≥сторичних
та 2) етн≥чних особливост¤х
«акарпатського рег≥ону, що
в≥др≥зн¤ють його в≥д решти
територ≥й ”крањни.
ƒов≥дково: «акарпатт¤,
≥сторично заселене переважно
сх≥днословТ¤нським населенн¤м, а
саме - етн≥чною групою русин≥в,
ув≥йшло до складу ”–—– лише в 1946 р.
внасл≥док територ≥альних зм≥н у
™вроп≥ п≥сл¤ зак≥нченн¤ II св≥товоњ
в≥йни. ƒо цього, прот¤гом тривалого
часу «акарпатт¤ входило до складу
державних утворень та
адм≥н≥стративно-територ≥альних
одиниць, ¤к≥ не включали ≥нш≥
украњнськ≥ земл≥.
¬≥дм≥нност≥ пол≥тичноњ ≥стор≥њ
«акарпатт¤ та решти украњнських
земель позначились ≥ на етн≥чних
процесах та самосв≥домост≥
населенн¤ цього рег≥ону. ¬ той час,
¤к на б≥льшост≥ територ≥й ”крањни
включно з √аличиною у XIX стол≥тт≥
формувалас¤ украњнська
нац≥ональна ≥дентичн≥сть,
населенн¤ «акарпатт¤, збер≥гаючи
давн≥й етнон≥м УрусиниФ, майже не
було включеним у консол≥дац≥йн≥
процеси, ¤к≥ в≥дбувалис¤ на решт≥
украњнських земель.
¬одночас чимало представник≥в
закарпатськоњ культурноњ ел≥ти XIX
стол≥тт¤ були схильн≥
ор≥Їнтуватис¤ на –ос≥йську
≥мпер≥ю, що обТЇднувала вс≥
сх≥днословТ¤нськ≥ народи, а також
ототожнювати русинське населенн¤ з
етн≥чними рос≥¤нами, ¤к Їдиною
сх≥днословТ¤нською нац≥Їю.
–усоф≥льськ≥ та словТ¤ноф≥льськ≥
настроњ частини населенн¤
«акарпатт¤, посилен≥
п≥сл¤революц≥йною ем≥грац≥Їю в≥д 10
до 15 тис. вих≥дц≥в з –ос≥њ, були ≥
залишаютьс¤ в≥дчутним чинником
сусп≥льного ≥ культурного житт¤
краю.
Ћише п≥сл¤ входженн¤ «акарпатт¤ до
складу ”–—– у 1946 р. нац≥ональна
≥дентичн≥сть населенн¤ краю
сформувалас¤ переважно ¤к
украњнська, хоч частина населенн¤
продовжуЇ декларувати свою етн≥чну
приналежн≥сть ¤к русинську.
Ќа початку 1990-х рок≥в проблема
нац≥ональноњ ≥дентичност≥
закарпатських русин≥в була п≥дн¤та
низкою громадських орган≥зац≥й, що
нин≥ сукупно утворюють
Урусинський рухФ.
ѕров≥дною ≥деЇю русинського руху Ї
утвердженн¤ закарпатських русин≥в
¤к окремоњ нац≥њ, а не етн≥чноњ
групи украњнц≥в.
—еред основних стор≥н:
зац≥кавлених у розвитку
русинського руху та формуванн¤
русинськоњ ≥дентичност≥, сл≥д
вид≥лити наступн≥:
¬нутр≥шн≥:
* –усинськ≥ культурн≥ товариства;
* ќрган≥зац≥њ утворен≥ при
ѕравославн≥й ÷еркв≥;
«овн≥шн≥:
* –усинську д≥аспору у —х≥дн≥й
™вроп≥, јмериц≥ та јвстрал≥њ;
* –ос≥йську ‘едерац≥ю.
—учасний русинський
рух на «акарпатт≥
—еред русинських культурних
товариств найактивн≥шими Ї
“овариство п≥дкарпатських русин≥в,
“овариство ≥м. ј.ƒухновича,
–усинське науково-просв≥тницьке
товариство, клуб У–утен≥¤Ф.
«агалом же в≥домо про д≥¤льн≥сть 17
русинських орган≥зац≥й.
ƒ≥¤льн≥сть цих орган≥зац≥й
спр¤мована на попул¤ризац≥ю
культури русин≥в та њњ специф≥чних
ознак, що мають слугувати
п≥дтвердженн¤м етн≥чноњ
своЇр≥дност≥ закарпатських
русин≥в. Ѕуло орган≥зовано
фестиваль русинськоњ культури
У„ервена ружаФ (У„ервона
тро¤ндаФ). ≤нтел≥генц≥¤, ¤ка
гуртуЇтьс¤ навколо русинських
товариств намагаЇтьс¤ розвивати
русинськомовну л≥тературу.
–озробл¤Їтьс¤ наукова русин≥стика.
ƒедал≥ б≥льшу активн≥сть в
русинському рус≥ ви¤вл¤ють
орган≥зац≥њ, утворен≥ при
”крањнськ≥й ѕравославн≥й ÷еркв≥.
”часть православних орган≥зац≥й в
русинському рус≥ т≥сно повТ¤зана з
словТ¤ноф≥льськими та
русоф≥льськими настро¤ми частини
населенн¤, що на територ≥њ
«акарпатт¤ мають довол≥ тривалу
≥стор≥ю.
«алученн¤ православноњ складовоњ
до русинського руху особливо
небезпечне, оск≥льки надаЇ цьому
рухов≥ додаткового ≥деолог≥чного
забарвленн¤ та вносить елемент
протисто¤нн¤ православного
«акарпатт¤ та сус≥дньоњ
греко-католицькоњ √аличини.
ƒодаткового ≥мпульсу русинському
рухов≥ надала канон≥зац≥¤
”крањнською ѕравославною ÷ерквою
—в. јлекс≥¤ ( абалюка), ¤кий
≥н≥ц≥ював в≥дродженн¤ ѕравославТ¤
на «акарпатт≥. ≤деологи
русинського руху використовують
той факт, що —в. јлекс≥й абалюк
виступав за приЇднанн¤ «акарпатт¤
до —–—– на правах окремоњ союзноњ
республ≥ки, дл¤ обірунтуванн¤ ≥дењ
дистанц≥юванн¤ «акарпатт¤ в≥д
”крањни.
ќсобливе занепокоЇнн¤ викликаЇ
д≥¤льн≥сть прото≥Їре¤ ”ѕ÷ ƒимитр≥¤
—идора - насто¤тел¤ собору
’риста-—пасител¤ в ”жгород≥,
неформального л≥дера русинського
руху.
як за¤вл¤Ї в своњх ≥нтервТю о.
ƒимитр≥й —идор: Ув рус≥ русин≥в
першочерговими Ї питанн¤ визнанн¤
њх окремою нац≥ональн≥стю, а вимоги
самовр¤дност≥ можуть бути
позитивно вир≥шен≥Ф.
ќкрем≥ висловлюванн¤ —идора
м≥ст¤ть ≥ прихован≥ погрози
сепаратистського зм≥сту: У≤стор≥¤
показуЇ, хто не захот≥в визнавати
русин≥в ≥ ѕ≥дкарпатську –усь,
неодм≥нно втрачали њњ: австр≥¤ки,
угорц≥, чехи, ради. «араз ”крањна
веде далеко не мирну пол≥тику щодо
етнос≥вФ. Ћог≥чне продовженн¤ ц≥Їњ
за¤ви таке: ¤кщо ”крањна не п≥де
назустр≥ч вимогам русин≥в, не
визнаЇ њх окремою нац≥ональн≥стю
та не надасть «акарпаттю
особливого статусу, постануть
б≥льш радикальн≥ вимоги.
ƒов≥дково: ѕ≥д
кер≥вництвом о. ƒимитр≥¤ —идора та
слав≥ста ƒ.ѕопа ведетьс¤ робота над
русинсько-украњнським, а також
украњнсько-русинським словниками,
а також п≥дручником з русинськоњ
≥стор≥њ. ќчолюване —идором
ѕ≥дкарпаторусинське товариство
—вв. ирила ≥ ћефод≥¤ сп≥льно з
≥ншими русинськими орган≥зац≥¤ми
проводить конференц≥њ з метою
попул¤ризац≥њ ≥стор≥њ русин≥в та
формуванн¤ специф≥чноњ русинськоњ
≥стор≥ограф≥њ. —п≥льно з
журнал≥стом ё.ћ≥гелою о. ƒимитр≥й
—идор регул¤рно видаЇ газету
У’ристи¤нська с≥мТ¤Ф, присв¤чену
русинськ≥й культур≥ та
закарпатському православТю.
ќбранн¤ прото≥Їре¤ ƒимитр≥¤ —идора
депутатом «акарпатськоњ обласноњ
ради розширюЇ можливост≥ його
впливу на р≥вн≥ представницькоњ
влади. ¬ 1999 роц≥ —идор був головним
орган≥затором V ¬сесв≥тнього
конгресу русин≥в, що з≥брав понад
тис¤чу делегат≥в з усього св≥ту.
ќчолюване —идором ћолод≥жне
товариство ѕрп. ћойсе¤ ”грина -
повТ¤зане з всесв≥тньою
православною молод≥жною
орган≥зац≥Їю У—индесмосФ, що даЇ
можлив≥сть розширювати його
комун≥кативне поле практично на
всю св≥тову православну сп≥льноту.
ќстанньою масштабною акц≥Їю
русинського руху стала орган≥зац≥¤
та проведенн¤ 8-9 травн¤ 2002 року IX
¬сесловТ¤нського —обору, делегати
¤кого представл¤ли православних
в≥руючих вс≥х словТ¤нских народ≥в.
”часники собору ухвалили
У«верненн¤ до ѕрезидента,
¬ерховноњ –ади та аб≥нету
ћ≥н≥стр≥в ”крањни про визнанн¤
русин≥в «акарпатт¤ кор≥нним
народомФ.
¬икликаЇ занепокоЇнн¤ позиц≥¤
закарпатськоњ пол≥тичноњ, науковоњ
та культурноњ ел≥ти, ¤ка хоч
утримуЇтьс¤ в≥д р≥зких за¤в щодо
русинства, та загалом досить
ло¤льно налаштована щодо
русинського руху. ѕроведенн¤ IX
¬сесловТ¤нського —обору в≥тали
голова державноњ адм≥н≥страц≥њ
«акарпатськоњ обласноњ –ади
√.ћоскаль та заступник голови
«акарпатськоњ обласноњ –ади
≈.Ќусер. « допов≥д¤ми виступали
народн≥ депутати ≤.ћ≥гович,
ћ.Ћавриненко, ћ.јлмаший, директор
≤нституту карпатознавства
”жгородського ун≥верситету
ћ.ћакара.
” звТ¤зку з цим сл≥д згадати, що на
референдум≥ 1 грудн¤ 1991 року 78%
населенн¤ «акарпатт¤ висловилис¤
за утворенн¤ на баз≥ област≥
самовр¤дноњ територ≥њ у склад≥
”крањни. ј в 1992 роц≥ «акарпатська
обласна –ада прийн¤ла р≥шенн¤ про
визнанн¤ русинськоњ
нац≥ональност≥ та звернулась до
¬ерховноњ –ади ”крањни з проханн¤м
вир≥шити це питанн¤ на державному
р≥вн≥.
”часть авторитетних представник≥в
влади у заходах, що утверджують
≥дею окремоњ русинськоњ нац≥њ -
небезпечне перенесенн¤м
Урусинськоњ проблемиФ у пол≥тичну
сферу.
ѕодальша пол≥тизац≥¤ Урусинського
питанн¤Ф здатна реан≥мувати
автоном≥стськ≥ прагненн¤
закарпатських пол≥тик≥в.
ѕ≥дтримка русинського
руху з-за кордону
«начний ≥деолог≥чний, ймов≥рно ≥
ф≥нансовий вплив на русинський рух
«акарпатт¤ зд≥йснюЇ русинська
д≥аспора. ƒ≥ють так≥ орган≥зац≥њ ¤к
У—в≥това –ада –усин≥вФ та У—ейм
ѕ≥дкарпатських русин≥вФ.
«г≥дно з за¤вами л≥дер≥в
русинського руху, в той час, ¤к на
територ≥њ «акарпатськоњ област≥
проживаЇ близько 700 тис. русин≥в, у
св≥т≥ њх нараховуЇтьс¤ до 1,5 млн.
¬елика русинська д≥аспора проживаЇ
в —Ўј ≥ анад≥, осередки русин≥в
≥снують також в јвстрал≥њ. ¬
концепц≥њ, що њњ поширюЇ професор
“оронтського ун≥верситету ( анада)
ѕол ћагоч≥ закарпатськ≥ русини
жодним чином не повТ¤зан≥ з
≥стор≥Їю ињвськоњ –ус≥, ан≥ з
≥стор≥Їю украњнського народу.
—л≥д в≥дзначити, що русинська
д≥аспора у багатьох крањнах
—х≥дноњ ™вропи - ѕольщ≥, ”горщин≥,
—ловаччин≥, „ех≥њ та ёгослав≥њ була
визнана окремою нац≥ональн≥стю.
ќчевидно, русини д≥аспори д≥йсно
утворюють окрему нац≥ю, оск≥льки
нав≥ть в тих крањнах, де вони
проживають сп≥льно з украњнц¤ми,
русини себе з ними не
≥дентиф≥кують.
Ќа¤вн≥сть на «акарпатт≥ сильних
позиц≥й ”ѕ÷, словТ¤ноф≥льських та
русоф≥льських настроњв
використовуЇ в своњх геопол≥тичних
≥нтересах –ос≥йська ‘едерац≥¤.
—тимулюючи розвиток русинського
руху, надаючи йому ≥нформац≥йну
п≥дтримку, –ос≥¤ зб≥льшуЇ св≥й
вплив на ”крањну.
ќсобливий ≥нтерес до русинського
руху ви¤вл¤Ї рос≥йський ≤нститут
крањн —Ќƒ, що д≥Ї за п≥дтримки ур¤ду
ћоскви та ё.Ћужкова. ћають м≥сце
регул¤рн≥ контакти м≥ж прото≥ЇреЇм
ƒимитр≥Їм —идором та кер≥вництвом
≥нституту .«атул≥ним та
.‘роловим. ≤нтерес –ос≥њ до
«акарпатт¤ можна зрозум≥ти в
контекст≥ за¤в «атул≥на щодо умов
та гарант≥й усп≥шних
украњнсько-рос≥йських в≥дносин:
Уми маЇмо реально
продемонструвати своЇ сп≥вчутт¤
спробам розвитку самовр¤дуванн¤ в
”крањн≥. Ќе таЇмниц¤, що в ”крањн≥ в
рег≥онах влада не обираЇтьс¤, а
призначаЇтьс¤ президентомФ та
Унам залишаЇтьс¤ думати: ¤к
розвивати прикордонне
сп≥вроб≥тництво, ≥н≥ц≥ативу
рег≥он≥вФ.
ќчевидно, що за цими за¤вами
«атул≥на стоњть стратег≥¤
зб≥льшенн¤ рос≥йського впливу на
”крањну через посиленн¤ рос≥йськоњ
пол≥тичноњ, економ≥чноњ та
культурноњ присутност≥ в окремих
рег≥онах ”крањни, в тому числ≥ - на
«акарпатт≥.
’арактерно, що в робот≥ ≤’
¬сесловТ¤нського собору брав
участь сп≥вроб≥тник ≤нституту
крањн —Ќƒ, секретар
екстрем≥стськоњ орган≥зац≥њ —оюз
православних громад¤н ирил
‘ролов. ¬с≥л¤ко п≥дтримуЇ
русинський рух ≥ кер≥вник
закарпатського в≥дд≥ленн¤ —оюзу
православних громад¤н, голова
фонду У арпаторос≥¤Ф –азгулов,
¤кий схильний ототожнювати
закарпатських русин≥в з рос≥¤нами.
Ќедружн≥м кроком з боку –ос≥йськоњ
‘едерац≥њ щодо ”крањни може стати
внесенн¤ нац≥ональност≥ русин≥в до
обл≥кових лист≥в ¬серос≥йського
перепису населенн¤ 2002 року. як
за¤вив директор ≤нституту
етнолог≥њ ≥ антрополог≥њ –јЌ
¬.“ишков: Ући зараз до перепису 2002
року навмисне записали
карпаторусин≥в: ... щоб украњнц¤м
показати, що Ї карпаторосиФ. ѕри
цьому, в раз≥ звинуваченн¤ –ос≥њ у
втручанн≥ у внутр≥шн≥ справи
”крањни, вона може посилатис¤ на
визнанн¤ нац≥ональност≥ русин≥в
р¤дом крањн —х≥дноњ ™вропи.
Ќезважаючи на те, що переор≥Їнтац≥¤
рос≥йськоњ експанс≥њ в ”кр≥њн≥ в
економ≥чну площину загалом
дезактуал≥зуЇ питанн¤
гуман≥тарноњ сфери, в раз≥
загостренн¤ украњнсько-рос≥йських
суперечностей –ос≥¤ може
використати своњ важел≥ впливу на
«акарпатт≥ з метою пол≥тичного
тиску на ”крањну.
¬исновки
Ќезважаючи на те, що л≥дери
русинського руху, зокрема
прото≥Їрей ƒимитр≥й —идор, при
кожн≥й нагод≥ п≥дкреслюють, що вони
не Ї сепаратистами та вбачають
майбутнЇ «акарпатт¤ у склад≥
”крањни, визнанн¤ державою
нац≥ональност≥ русин≥в матиме
далекос¤жн≥ руйн≥вн≥ насл≥дки дл¤
украњнських нац≥ональних
≥нтерес≥в та всього
сх≥дноЇвропейського рег≥ону.
ѕо-перше, у великоњ частини
населенн¤ «акарпатт¤ вже
сформувалас¤ украњнська
нац≥ональна ≥дентичн≥сть, що
визнають ≥ сам≥ л≥дери русинського
руху. Ўтучне утворенн¤ русинськоњ
мови на основ≥ русинського
д≥алекту та њњ адм≥н≥стративне
запровадженн¤ на «акарпатт≥
неминуче призведе до конфл≥кт≥в
вже через Урусин≥зац≥юФ краю.
ѕо-друге, визнанн¤ русин≥в окремою
нац≥Їю неминуче стане пром≥жним
етапом дл¤ висуненн¤ б≥льш
радикальних вимог, що
стосуватимутьс¤ пол≥тичного
статусу «акарпатт¤. ” ц≥й ситуац≥њ
вс¤к≥ поступки державноњ влади
розц≥нюватимутьс¤, з одного боку ¤к
слабк≥сть центральноњ влади, з
≥ншого - ¤к пром≥жний усп≥х
етн≥чного руху.
ѕо-третЇ, в раз≥ визнанн¤ русин≥в
окремою нац≥Їю, у Урусинську
проблемуФ неминуче будуть
вт¤гнут≥ ≥нш≥ держави —х≥дноњ
™вропи, насамперед —ловаччина,
”горщина ≥ –умун≥¤, на територ≥њ
¤ких розташован≥ територ≥њ,
≥сторично заселен≥ закарпатськими
русинами.
ѕо-четверте, негативним чинником
тривалоњ д≥њ Ї п≥дтримка
русоф≥льських та
словТ¤ноф≥льських настроњв у
рег≥он≥ «акарпатт¤ –ос≥йською
‘едерац≥Їю, ¤к важел≥в њњ
≥деолог≥чного впливу в рег≥он≥.
ѕо-пТ¤те, вт¤гуванн¤ у
етнопол≥тичн≥ проблеми «акарпатт¤
ѕравославноњ ÷еркви та тенденц≥њ
до ≥деолог≥чного розмежуванн¤ на
рел≥г≥йн≥й основ≥ загрожуЇ
м≥жрег≥ональним протисто¤нн¤м
«акарпатт¤ з сус≥дньою √аличиною.
—л≥д зазначити, що у випадку усп≥ху
русинського руху, формуванн¤
русинськоњ нац≥ональноњ
≥дентичност≥ та поширенн¤
русинськоњ л≥тературноњ мови на
баз≥ етн≥чноњ групи русин≥в д≥йсно
може сформуватис¤ окрема русинська
нац≥¤.
якщо це в≥дбудетьс¤, ”крањна
незабаром з≥ткнетьс¤ з комплексом
проблем, повТ¤заних з правами
нац≥ональних меншин, а також з
реальною загрозою територ≥альноњ
ц≥л≥сност≥.
–екомендац≥њ
« метою усуненн¤ потенц≥йноњ
небезпеки розвитку в «акарпатськ≥й
област≥ рег≥онального сепаратизму
органам державноњ влади сл≥д
вдатис¤ до наступних заход≥в:
* ¬с≥л¤ко спри¤ти м≥жрег≥ональному
сп≥вроб≥тництву «акарпатт¤ з
рештою рег≥он≥в ”крањни, можливо,
найб≥льше - з переважно
православними Ѕуковиною та
¬олинню.
* ƒовести до в≥дома кер≥вництва
м≥сцевих орган≥в влади «акарпатт¤
думку щодо небажаност≥ њх участ≥ у
громадсько-пол≥тичних акц≥¤х,
орган≥зованих русинським рухом.
* ¬ самому «акарпатт≥ п≥дтримувати
проукрањнськ≥ та пом≥ркован≥
сусп≥льно-пол≥тичн≥ сили.
—пираючись на них, проводити
культурн≥ програми та заходи, що
мали би утверджувати Їдн≥сть
русинськоњ культури з украњнською
та створили культурну противагу
русин≥зму.
* ” публ≥чних виступах
представник≥в влади не
заперечувати специф≥ку русинськоњ
культури, але утверджувати звТ¤зок
русинськоњ культури з украњнською
на основ≥ принципу УЇдност≥ у
багатоман≥тност≥Ф.
* —при¤ти усуненню вт¤гуванн¤
ѕравославноњ ÷еркви у пол≥тичне
житт¤ «акарпатт¤, Їпископату ”ѕ÷
висловити занепокоЇнн¤ з приводу
д≥¤льност≥ прото≥Їре¤ ƒимитр≥¤
—идора та з приводу ≥нформац≥йноњ
п≥дтримки прес-службою ”ѕ÷ акц≥й
русинського руху.
* ¬≥дсл≥дковувати п≥дтримку, ¤ка
надаЇтьс¤ русинському руху
русинською д≥аспорою, або
пол≥тичними силами –ос≥йськоњ
‘едерац≥њ та вчасно усувати њњ
небезпечн≥ про¤ви .
¬≥д редакц≥њ:
÷ей досить дивний матер≥ал - без
≥мен≥ автора та ≥нших рекв≥зит≥в, з
претенз≥¤ми на анал≥тику ≥ з
в≥двертою г≥пербол≥зац≥Їю
УрусинськоњФ проблеми - прин≥с в
редакц≥ю один з пост≥йних читач≥в
газети. «а тональн≥стю в≥н
страшенно нагадуЇ цитований колись
в≥домим «.Ѕжез≥нським документ з
надр ‘Ѕ–, в ¤кому фебеер≥вц≥,
прагнучи св≥жих ф≥нансових
вливань, в найчорн≥ших тонах
змальовували зростанн¤
Урад¤нськоњ загрозиФ тод≥, коли
—–—– вже дихав на ладан.
Ќев≥домий автор чи автори теж,
вочевидь, прагнуть вибити св≥ж≥
грош≥, л¤каючи владн≥ структури
дестаб≥л≥зац≥Їю, русинським
сепаратизмом та ≥ншими
безпрограшними на њх думку
пол≥тичними опудалами. ƒе¤к≥
фактичн≥ та фактограф≥чн≥
неточност≥ в текст≥ св≥дчать, що
працювали над ним люди, досить
поверхово знайом≥ не лише з
≥стор≥Їю «акарпатт¤. јле
найц≥кав≥ше тут ось що: чому
матер≥ал, ¤вно не призначений дл¤
публ≥кац≥њ, п≥шов мандрувати по
м≥сту?
√азета У арпатський
™вром≥стФ, є10(64) за 8 березн¤ 2003
року