¬день соромно, а вноч≥ страшно...

Уѕ–ќ“ќ ќЋ» —≤ќЌ—№ »’ ћ”ƒ–≈÷≤¬Ф ѕќ-«ј ј–ѕј“—№ »

ƒеструктивний потенц≥ал русинського руху на «акарпатт≥
—еред етнопол≥тичних проблем, з ¤кими зустр≥лас¤ ”крањна у перш≥ роки незалежност≥, одн≥Їю з найгостр≥ших залишаЇтьс¤ проблема закарпатських русин≥в. –уйн≥вний потенц≥ал русинського руху став довгостроковим чинником дестаб≥л≥зац≥њ ситуац≥њ на «акарпатт≥. « огл¤ду на потенц≥йну можлив≥сть русинського етнотеритор≥ального сепаратизму проблема закарпатських русин≥в потребуЇ найретельн≥шого вивченн¤ та п≥двищеноњ уваги з боку державних орган≥в.
 орен≥ русинськоњ проблеми сл≥д шукати у специф≥чних 1)≥сторичних та 2) етн≥чних особливост¤х «акарпатського рег≥ону, що в≥др≥зн¤ють його в≥д решти територ≥й ”крањни.
ƒов≥дково: «акарпатт¤, ≥сторично заселене переважно сх≥днословТ¤нським населенн¤м, а саме - етн≥чною групою русин≥в, ув≥йшло до складу ”–—– лише в 1946 р. внасл≥док територ≥альних зм≥н у ™вроп≥ п≥сл¤ зак≥нченн¤ II св≥товоњ в≥йни. ƒо цього, прот¤гом тривалого часу «акарпатт¤ входило до складу державних утворень та адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць, ¤к≥ не включали ≥нш≥ украњнськ≥ земл≥.
¬≥дм≥нност≥ пол≥тичноњ ≥стор≥њ «акарпатт¤ та решти украњнських земель позначились ≥ на етн≥чних процесах та самосв≥домост≥ населенн¤ цього рег≥ону. ¬ той час, ¤к на б≥льшост≥ територ≥й ”крањни включно з √аличиною у XIX стол≥тт≥ формувалас¤ украњнська нац≥ональна ≥дентичн≥сть, населенн¤ «акарпатт¤, збер≥гаючи давн≥й етнон≥м УрусиниФ, майже не було включеним у консол≥дац≥йн≥ процеси, ¤к≥ в≥дбувалис¤ на решт≥ украњнських земель.
¬одночас чимало представник≥в закарпатськоњ культурноњ ел≥ти XIX стол≥тт¤ були схильн≥ ор≥Їнтуватис¤ на –ос≥йську ≥мпер≥ю, що обТЇднувала вс≥ сх≥днословТ¤нськ≥ народи, а також ототожнювати русинське населенн¤ з етн≥чними рос≥¤нами, ¤к Їдиною сх≥днословТ¤нською нац≥Їю. –усоф≥льськ≥ та словТ¤ноф≥льськ≥ настроњ частини населенн¤ «акарпатт¤, посилен≥ п≥сл¤революц≥йною ем≥грац≥Їю в≥д 10 до 15 тис. вих≥дц≥в з –ос≥њ, були ≥ залишаютьс¤ в≥дчутним чинником сусп≥льного ≥ культурного житт¤ краю.
Ћише п≥сл¤ входженн¤ «акарпатт¤ до складу ”–—– у 1946 р. нац≥ональна ≥дентичн≥сть населенн¤ краю сформувалас¤ переважно ¤к украњнська, хоч частина населенн¤ продовжуЇ декларувати свою етн≥чну приналежн≥сть ¤к русинську.
Ќа початку 1990-х рок≥в проблема нац≥ональноњ ≥дентичност≥ закарпатських русин≥в була п≥дн¤та низкою громадських орган≥зац≥й, що нин≥ сукупно утворюють Урусинський рухФ.
ѕров≥дною ≥деЇю русинського руху Ї утвердженн¤ закарпатських русин≥в ¤к окремоњ нац≥њ, а не етн≥чноњ групи украњнц≥в.
—еред основних стор≥н: зац≥кавлених у розвитку русинського руху та формуванн¤ русинськоњ ≥дентичност≥, сл≥д вид≥лити наступн≥:
¬нутр≥шн≥:
* –усинськ≥ культурн≥ товариства;
* ќрган≥зац≥њ утворен≥ при ѕравославн≥й ÷еркв≥;
«овн≥шн≥:
* –усинську д≥аспору у —х≥дн≥й ™вроп≥, јмериц≥ та јвстрал≥њ;
* –ос≥йську ‘едерац≥ю.
—учасний русинський рух на «акарпатт≥
—еред русинських культурних товариств найактивн≥шими Ї “овариство п≥дкарпатських русин≥в, “овариство ≥м. ј.ƒухновича, –усинське науково-просв≥тницьке товариство, клуб У–утен≥¤Ф. «агалом же в≥домо про д≥¤льн≥сть 17 русинських орган≥зац≥й.
ƒ≥¤льн≥сть цих орган≥зац≥й спр¤мована на попул¤ризац≥ю культури русин≥в та њњ специф≥чних ознак, що мають слугувати п≥дтвердженн¤м етн≥чноњ своЇр≥дност≥ закарпатських русин≥в. Ѕуло орган≥зовано фестиваль русинськоњ культури У„ервена ружаФ (У„ервона тро¤ндаФ). ≤нтел≥генц≥¤, ¤ка гуртуЇтьс¤ навколо русинських товариств намагаЇтьс¤ розвивати русинськомовну л≥тературу. –озробл¤Їтьс¤ наукова русин≥стика.
ƒедал≥ б≥льшу активн≥сть в русинському рус≥ ви¤вл¤ють орган≥зац≥њ, утворен≥ при ”крањнськ≥й ѕравославн≥й ÷еркв≥. ”часть православних орган≥зац≥й в русинському рус≥ т≥сно повТ¤зана з словТ¤ноф≥льськими та русоф≥льськими настро¤ми частини населенн¤, що на територ≥њ «акарпатт¤ мають довол≥ тривалу ≥стор≥ю.
«алученн¤ православноњ складовоњ до русинського руху особливо небезпечне, оск≥льки надаЇ цьому рухов≥ додаткового ≥деолог≥чного забарвленн¤ та вносить елемент протисто¤нн¤ православного «акарпатт¤ та сус≥дньоњ греко-католицькоњ √аличини.
ƒодаткового ≥мпульсу русинському рухов≥ надала канон≥зац≥¤ ”крањнською ѕравославною ÷ерквою —в. јлекс≥¤ ( абалюка), ¤кий ≥н≥ц≥ював в≥дродженн¤ ѕравославТ¤ на «акарпатт≥. ≤деологи русинського руху використовують той факт, що —в. јлекс≥й  абалюк виступав за приЇднанн¤ «акарпатт¤ до —–—– на правах окремоњ союзноњ республ≥ки, дл¤ обірунтуванн¤ ≥дењ дистанц≥юванн¤ «акарпатт¤ в≥д ”крањни.
ќсобливе занепокоЇнн¤ викликаЇ д≥¤льн≥сть прото≥Їре¤ ”ѕ÷ ƒимитр≥¤ —идора - насто¤тел¤ собору ’риста-—пасител¤ в ”жгород≥, неформального л≥дера русинського руху.
як за¤вл¤Ї в своњх ≥нтервТю о. ƒимитр≥й —идор: Ув рус≥ русин≥в першочерговими Ї питанн¤ визнанн¤ њх окремою нац≥ональн≥стю, а вимоги самовр¤дност≥ можуть бути позитивно вир≥шен≥Ф.
ќкрем≥ висловлюванн¤ —идора м≥ст¤ть ≥ прихован≥ погрози сепаратистського зм≥сту: У≤стор≥¤ показуЇ, хто не захот≥в визнавати русин≥в ≥ ѕ≥дкарпатську –усь, неодм≥нно втрачали њњ: австр≥¤ки, угорц≥, чехи, ради. «араз ”крањна веде далеко не мирну пол≥тику щодо етнос≥вФ. Ћог≥чне продовженн¤ ц≥Їњ за¤ви таке: ¤кщо ”крањна не п≥де назустр≥ч вимогам русин≥в, не визнаЇ њх окремою нац≥ональн≥стю та не надасть «акарпаттю особливого статусу, постануть б≥льш радикальн≥ вимоги.
ƒов≥дково: ѕ≥д кер≥вництвом о. ƒимитр≥¤ —идора та слав≥ста ƒ.ѕопа ведетьс¤ робота над русинсько-украњнським, а також украњнсько-русинським словниками, а також п≥дручником з русинськоњ ≥стор≥њ. ќчолюване —идором ѕ≥дкарпаторусинське товариство —вв.  ирила ≥ ћефод≥¤ сп≥льно з ≥ншими русинськими орган≥зац≥¤ми проводить конференц≥њ з метою попул¤ризац≥њ ≥стор≥њ русин≥в та формуванн¤ специф≥чноњ русинськоњ ≥стор≥ограф≥њ. —п≥льно з журнал≥стом ё.ћ≥гелою о. ƒимитр≥й —идор регул¤рно видаЇ газету У’ристи¤нська с≥мТ¤Ф, присв¤чену русинськ≥й культур≥ та закарпатському православТю.
ќбранн¤ прото≥Їре¤ ƒимитр≥¤ —идора депутатом «акарпатськоњ обласноњ ради розширюЇ можливост≥ його впливу на р≥вн≥ представницькоњ влади. ¬ 1999 роц≥ —идор був головним орган≥затором V ¬сесв≥тнього конгресу русин≥в, що з≥брав понад тис¤чу делегат≥в з усього св≥ту. ќчолюване —идором ћолод≥жне товариство ѕрп. ћойсе¤ ”грина - повТ¤зане з всесв≥тньою православною молод≥жною орган≥зац≥Їю У—индесмосФ, що даЇ можлив≥сть розширювати його комун≥кативне поле практично на всю св≥тову православну сп≥льноту.
ќстанньою масштабною акц≥Їю русинського руху стала орган≥зац≥¤ та проведенн¤ 8-9 травн¤ 2002 року IX ¬сесловТ¤нського —обору, делегати ¤кого представл¤ли православних в≥руючих вс≥х словТ¤нских народ≥в. ”часники собору ухвалили У«верненн¤ до ѕрезидента, ¬ерховноњ –ади та  аб≥нету ћ≥н≥стр≥в ”крањни про визнанн¤ русин≥в «акарпатт¤ кор≥нним народомФ.
¬икликаЇ занепокоЇнн¤ позиц≥¤ закарпатськоњ пол≥тичноњ, науковоњ та культурноњ ел≥ти, ¤ка хоч утримуЇтьс¤ в≥д р≥зких за¤в щодо русинства, та загалом досить ло¤льно налаштована щодо русинського руху. ѕроведенн¤ IX ¬сесловТ¤нського —обору в≥тали голова державноњ адм≥н≥страц≥њ «акарпатськоњ обласноњ –ади √.ћоскаль та заступник голови «акарпатськоњ обласноњ –ади ≈.Ќусер. « допов≥д¤ми виступали народн≥ депутати ≤.ћ≥гович, ћ.Ћавриненко, ћ.јлмаший, директор ≤нституту карпатознавства ”жгородського ун≥верситету ћ.ћакара.
” звТ¤зку з цим сл≥д згадати, що на референдум≥ 1 грудн¤ 1991 року 78% населенн¤ «акарпатт¤ висловилис¤ за утворенн¤ на баз≥ област≥ самовр¤дноњ територ≥њ у склад≥ ”крањни. ј в 1992 роц≥ «акарпатська обласна –ада прийн¤ла р≥шенн¤ про визнанн¤ русинськоњ нац≥ональност≥ та звернулась до ¬ерховноњ –ади ”крањни з проханн¤м вир≥шити це питанн¤ на державному р≥вн≥.
”часть авторитетних представник≥в влади у заходах, що утверджують ≥дею окремоњ русинськоњ нац≥њ - небезпечне перенесенн¤м Урусинськоњ проблемиФ у пол≥тичну сферу.
ѕодальша пол≥тизац≥¤ Урусинського питанн¤Ф здатна реан≥мувати автоном≥стськ≥ прагненн¤ закарпатських пол≥тик≥в.
ѕ≥дтримка русинського руху з-за кордону
«начний ≥деолог≥чний, ймов≥рно ≥ ф≥нансовий вплив на русинський рух «акарпатт¤ зд≥йснюЇ русинська д≥аспора. ƒ≥ють так≥ орган≥зац≥њ ¤к У—в≥това –ада –усин≥вФ та У—ейм ѕ≥дкарпатських русин≥вФ.
«г≥дно з за¤вами л≥дер≥в русинського руху, в той час, ¤к на територ≥њ «акарпатськоњ област≥ проживаЇ близько 700 тис. русин≥в, у св≥т≥ њх нараховуЇтьс¤ до 1,5 млн. ¬елика русинська д≥аспора проживаЇ в —Ўј ≥  анад≥, осередки русин≥в ≥снують також в јвстрал≥њ. ¬ концепц≥њ, що њњ поширюЇ професор “оронтського ун≥верситету ( анада) ѕол ћагоч≥ закарпатськ≥ русини жодним чином не повТ¤зан≥ з ≥стор≥Їю  ињвськоњ –ус≥, ан≥ з ≥стор≥Їю украњнського народу.
—л≥д в≥дзначити, що русинська д≥аспора у багатьох крањнах —х≥дноњ ™вропи - ѕольщ≥, ”горщин≥, —ловаччин≥, „ех≥њ та ёгослав≥њ була визнана окремою нац≥ональн≥стю. ќчевидно, русини д≥аспори д≥йсно утворюють окрему нац≥ю, оск≥льки нав≥ть в тих крањнах, де вони проживають сп≥льно з украњнц¤ми, русини себе з ними не ≥дентиф≥кують.
Ќа¤вн≥сть на «акарпатт≥ сильних позиц≥й ”ѕ÷, словТ¤ноф≥льських та русоф≥льських настроњв використовуЇ в своњх геопол≥тичних ≥нтересах –ос≥йська ‘едерац≥¤. —тимулюючи розвиток русинського руху, надаючи йому ≥нформац≥йну п≥дтримку, –ос≥¤ зб≥льшуЇ св≥й вплив на ”крањну.
ќсобливий ≥нтерес до русинського руху ви¤вл¤Ї рос≥йський ≤нститут крањн —Ќƒ, що д≥Ї за п≥дтримки ур¤ду ћоскви та ё.Ћужкова. ћають м≥сце регул¤рн≥ контакти м≥ж прото≥ЇреЇм ƒимитр≥Їм —идором та кер≥вництвом ≥нституту  .«атул≥ним та  .‘роловим. ≤нтерес –ос≥њ до «акарпатт¤ можна зрозум≥ти в контекст≥ за¤в «атул≥на щодо умов та гарант≥й усп≥шних украњнсько-рос≥йських в≥дносин: Уми маЇмо реально продемонструвати своЇ сп≥вчутт¤ спробам розвитку самовр¤дуванн¤ в ”крањн≥. Ќе таЇмниц¤, що в ”крањн≥ в рег≥онах влада не обираЇтьс¤, а призначаЇтьс¤ президентомФ та Унам залишаЇтьс¤ думати: ¤к розвивати прикордонне сп≥вроб≥тництво, ≥н≥ц≥ативу рег≥он≥вФ.
ќчевидно, що за цими за¤вами «атул≥на стоњть стратег≥¤ зб≥льшенн¤ рос≥йського впливу на ”крањну через посиленн¤ рос≥йськоњ пол≥тичноњ, економ≥чноњ та культурноњ присутност≥ в окремих рег≥онах ”крањни, в тому числ≥ - на «акарпатт≥.
’арактерно, що в робот≥ ≤’ ¬сесловТ¤нського собору брав участь сп≥вроб≥тник ≤нституту крањн —Ќƒ, секретар екстрем≥стськоњ орган≥зац≥њ —оюз православних громад¤н  ирил ‘ролов. ¬с≥л¤ко п≥дтримуЇ русинський рух ≥ кер≥вник закарпатського в≥дд≥ленн¤ —оюзу православних громад¤н, голова фонду У арпаторос≥¤Ф –азгулов, ¤кий схильний ототожнювати закарпатських русин≥в з рос≥¤нами.
Ќедружн≥м кроком з боку –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ щодо ”крањни може стати внесенн¤ нац≥ональност≥ русин≥в до обл≥кових лист≥в ¬серос≥йського перепису населенн¤ 2002 року. як за¤вив директор ≤нституту етнолог≥њ ≥ антрополог≥њ –јЌ ¬.“ишков: Ући зараз до перепису 2002 року навмисне записали карпаторусин≥в: ... щоб украњнц¤м показати, що Ї карпаторосиФ. ѕри цьому, в раз≥ звинуваченн¤ –ос≥њ у втручанн≥ у внутр≥шн≥ справи ”крањни, вона може посилатис¤ на визнанн¤ нац≥ональност≥ русин≥в р¤дом крањн —х≥дноњ ™вропи.
Ќезважаючи на те, що переор≥Їнтац≥¤ рос≥йськоњ експанс≥њ в ”кр≥њн≥ в економ≥чну площину загалом дезактуал≥зуЇ питанн¤ гуман≥тарноњ сфери, в раз≥ загостренн¤ украњнсько-рос≥йських суперечностей –ос≥¤ може використати своњ важел≥ впливу на «акарпатт≥ з метою пол≥тичного тиску на ”крањну.
¬исновки
Ќезважаючи на те, що л≥дери русинського руху, зокрема прото≥Їрей ƒимитр≥й —идор, при кожн≥й нагод≥ п≥дкреслюють, що вони не Ї сепаратистами та вбачають майбутнЇ «акарпатт¤ у склад≥ ”крањни, визнанн¤ державою нац≥ональност≥ русин≥в матиме далекос¤жн≥ руйн≥вн≥ насл≥дки дл¤ украњнських нац≥ональних ≥нтерес≥в та всього сх≥дноЇвропейського рег≥ону.
ѕо-перше, у великоњ частини населенн¤ «акарпатт¤ вже сформувалас¤ украњнська нац≥ональна ≥дентичн≥сть, що визнають ≥ сам≥ л≥дери русинського руху. Ўтучне утворенн¤ русинськоњ мови на основ≥ русинського д≥алекту та њњ адм≥н≥стративне запровадженн¤ на «акарпатт≥ неминуче призведе до конфл≥кт≥в вже через Урусин≥зац≥юФ краю.
ѕо-друге, визнанн¤ русин≥в окремою нац≥Їю неминуче стане пром≥жним етапом дл¤ висуненн¤ б≥льш радикальних вимог, що стосуватимутьс¤ пол≥тичного статусу «акарпатт¤. ” ц≥й ситуац≥њ вс¤к≥ поступки державноњ влади розц≥нюватимутьс¤, з одного боку ¤к слабк≥сть центральноњ влади, з ≥ншого - ¤к пром≥жний усп≥х етн≥чного руху.
ѕо-третЇ, в раз≥ визнанн¤ русин≥в окремою нац≥Їю, у Урусинську проблемуФ неминуче будуть вт¤гнут≥ ≥нш≥ держави —х≥дноњ ™вропи, насамперед —ловаччина, ”горщина ≥ –умун≥¤, на територ≥њ ¤ких розташован≥ територ≥њ, ≥сторично заселен≥ закарпатськими русинами.
ѕо-четверте, негативним чинником тривалоњ д≥њ Ї п≥дтримка русоф≥льських та словТ¤ноф≥льських настроњв у рег≥он≥ «акарпатт¤ –ос≥йською ‘едерац≥Їю, ¤к важел≥в њњ ≥деолог≥чного впливу в рег≥он≥.
ѕо-пТ¤те, вт¤гуванн¤ у етнопол≥тичн≥ проблеми «акарпатт¤ ѕравославноњ ÷еркви та тенденц≥њ до ≥деолог≥чного розмежуванн¤ на рел≥г≥йн≥й основ≥ загрожуЇ м≥жрег≥ональним протисто¤нн¤м «акарпатт¤ з сус≥дньою √аличиною.
—л≥д зазначити, що у випадку усп≥ху русинського руху, формуванн¤ русинськоњ нац≥ональноњ ≥дентичност≥ та поширенн¤ русинськоњ л≥тературноњ мови на баз≥ етн≥чноњ групи русин≥в д≥йсно може сформуватис¤ окрема русинська нац≥¤.
якщо це в≥дбудетьс¤, ”крањна незабаром з≥ткнетьс¤ з комплексом проблем, повТ¤заних з правами нац≥ональних меншин, а також з реальною загрозою територ≥альноњ ц≥л≥сност≥.
–екомендац≥њ
« метою усуненн¤ потенц≥йноњ небезпеки розвитку в «акарпатськ≥й област≥ рег≥онального сепаратизму органам державноњ влади сл≥д вдатис¤ до наступних заход≥в:
* ¬с≥л¤ко спри¤ти м≥жрег≥ональному сп≥вроб≥тництву «акарпатт¤ з рештою рег≥он≥в ”крањни, можливо, найб≥льше - з переважно православними Ѕуковиною та ¬олинню.
* ƒовести до в≥дома кер≥вництва м≥сцевих орган≥в влади «акарпатт¤ думку щодо небажаност≥ њх участ≥ у громадсько-пол≥тичних акц≥¤х, орган≥зованих русинським рухом.
* ¬ самому «акарпатт≥ п≥дтримувати проукрањнськ≥ та пом≥ркован≥ сусп≥льно-пол≥тичн≥ сили. —пираючись на них, проводити культурн≥ програми та заходи, що мали би утверджувати Їдн≥сть русинськоњ культури з украњнською та створили культурну противагу русин≥зму.
* ” публ≥чних виступах представник≥в влади не заперечувати специф≥ку русинськоњ культури, але утверджувати звТ¤зок русинськоњ культури з украњнською на основ≥ принципу УЇдност≥ у багатоман≥тност≥Ф.
* —при¤ти усуненню вт¤гуванн¤ ѕравославноњ ÷еркви у пол≥тичне житт¤ «акарпатт¤, Їпископату ”ѕ÷ висловити занепокоЇнн¤ з приводу д≥¤льност≥ прото≥Їре¤ ƒимитр≥¤ —идора та з приводу ≥нформац≥йноњ п≥дтримки прес-службою ”ѕ÷ акц≥й русинського руху.
* ¬≥дсл≥дковувати п≥дтримку, ¤ка надаЇтьс¤ русинському руху русинською д≥аспорою, або пол≥тичними силами –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ та вчасно усувати њњ небезпечн≥ про¤ви .

¬≥д редакц≥њ:
÷ей досить дивний матер≥ал - без ≥мен≥ автора та ≥нших рекв≥зит≥в, з претенз≥¤ми на анал≥тику ≥ з в≥двертою г≥пербол≥зац≥Їю УрусинськоњФ проблеми - прин≥с в редакц≥ю один з пост≥йних читач≥в газети. «а тональн≥стю в≥н страшенно нагадуЇ цитований колись в≥домим «.Ѕжез≥нським документ з надр ‘Ѕ–, в ¤кому фебеер≥вц≥, прагнучи св≥жих ф≥нансових вливань, в найчорн≥ших тонах змальовували зростанн¤ Урад¤нськоњ загрозиФ тод≥, коли —–—– вже дихав на ладан.
Ќев≥домий автор чи автори теж, вочевидь, прагнуть вибити св≥ж≥ грош≥, л¤каючи владн≥ структури дестаб≥л≥зац≥Їю, русинським сепаратизмом та ≥ншими безпрограшними на њх думку пол≥тичними опудалами. ƒе¤к≥ фактичн≥ та фактограф≥чн≥ неточност≥ в текст≥ св≥дчать, що працювали над ним люди, досить поверхово знайом≥ не лише з ≥стор≥Їю «акарпатт¤. јле найц≥кав≥ше тут ось що: чому матер≥ал, ¤вно не призначений дл¤ публ≥кац≥њ, п≥шов мандрувати по м≥сту?

√азета У арпатський ™вром≥стФ, є10(64) за 8 березн¤ 2003 року

Сайт управляется системой uCoz